Марсель Янко – один із засновників дадаїзму. Дадаїзм – це мистецька течія початку 20 століття, для якої характерні заперечення верховенства логіки та відмова від естетичних норм. Марсель Янко був сміливим та яскравим митцем та архітектором свого часу. Спочатку будівлі його авторства гостро сприймалися містянами, але його архітектура досі нікого не залишає байдужим. В цій статті ми розкажемо про його життя та його найголовніші роботи. Більше на bucharest1.one.
Історія життя
Марсель Янко народився 24 травня 1895 року у Бухаресті. Він виходець із заможної єврейської сім’ї. У дитинстві Янко полюбляв малювати. Навчаючись у середній школі, Янко також навчався у художника Йосифа Ізера. Саме Ізер навчив маленького Марселя основам живопису. У 17 років юний Марсель почав випускати літературні журнали «Символ» та «Поклик». Саме в цих журналах вперше публікувалися його роботи.
У 1915 році він переїхав до Швейцарії, де вивчав архітектуру у Політехнічній школі. Там він приєднався до модерністської течії, яка базувалася у кабаре «Вольтер». Його товаришами стали Ріхард Хюльзенбек, Трістіан Тцарой та Ханс Арп. Усі вони заснували дадаїзм та почати критикувати буржуазію і комерційне мистецтво.
У цьому кабаре митці виступали з шокуючими перформансами, які викликали шок у представників буржуазії. Марсель Янко створював різні маски для шоу, а іноді й сам виступав на сцені. Паралельно він займався живописом та розвивав сучасне румунське мистецтво.
У 1921 році Янко приїжджає до Парижу та виступає з промовою про дадаїзм. Ніхто не відгукнувся на цю промову, тому згодом Янко повернувся до Румунії, де працював вже окремо від течії.
Архітектурна діяльність Марселя Янко у Бухаресті
У Румунії він створив журнал «Контімпоранул», у якому публікував свої мистецькі роботи, а також статті та монографії. Разом з братом він відкрив архітектурне бюро. Це бюро спроєктувало та побудувало багато відомих бухарестських будівель. Його головним архітектурним стилем став конструктивізм. Усі будівлі, побудовані Янко, відрізняються своєю архітектурною легкістю та майже повною відсутністю декору. При цьому ці будівлі виглядають дуже естетично та красиво завдяки гармонійним геометричним лініям. Його архітектура дуже схожа на абстрактний живопис.
Янко спроєктував будівлі, які розташовані у північному та центральному районах міста. Наприклад, у 1926 році Янко побудував будівлю Германа Янко. Герман Янко – це батько Марселя. На жаль, тепер будівля знаходиться у дуже поганому стані.
Янко побудував першу модерністську будівлю у місті у 1927-1929 роках. Це вілла Жана Фукса на вулиці Негусторі, 27. Будинок був зведений на замовлення виноторговця Фукса. Спочатку жителі Бухаресту були у шоці від такої сучасної та «дивакуватої» архітектури. Замість невеликих вікон, у будівлі було велике панорамне вікно, а також багато маленьких вікон, які схожі на вікна кают. Гараж дуже нагадував будівлю бухарестського крематорію. Вілла Жана Фукса, на жаль, також знаходиться у дуже поганому стані.
Найбільш відомий та вражаючий архітектурний проєкт Янко у Бухаресті знаходиться за адресою Христо Ботева, 34. Ця будівля має форму неправильного п’ятикутника. На першому та другому поверхах будівлі знаходяться чотири квартири, а на двох верхніх поверхах – дуплекс. Саме у дуплексі збереглися оригінальні елементи архітектури Янко – внутрішні сходи, меблі, барна стійка. Біля головного входу будівлі знаходиться робота Міліци Патраску, яка зображує богиню Діану. Через огорожу, яка була встановлена біля будівлі, тепер неможливо насолодитись цією картиною.
На вулиці Кайматеї можна знайти будівлю, яка названа на честь дружини архітектора – Клари. Тут жила родина Янко, а також знаходилась штаб-квартира архітектурного бюро братів Янко. На кожному поверху знаходиться одна квартира, а на першому поверху знаходяться службові приміщення та гаражі.
Ще одна цікава будівля його авторства – це будівля Фріди Коен. Тут можна побачити й цікаві геометричні лінії, і сходи у формі рівностороннього трикутника. Все це свідчить про креативність, сміливість та багату творчу фантазію Янко.
Переселення сім’ї Янко
Коли під час Другої світової війни у Румунії почалась дискримінаційна політика проти євреїв, Янко вирішив разом із сім’єю переїхати до Палестини. Пізніше вони переїхали до Ізраїлю. Тоді він вже був видатним художником та архітектором. Його живопис поєднував у собі футуризм, кубізм, конструктивізм та експресіонізм.
В Ізраїлі він займався плануванням парків у країні. Подорожуючи Ізраїлем, він багато малював. Він зображував усе, що траплялося йому на шляху. В ці роки він відмовився від абстрактного живопису та займався фігуративним мистецтвом. В його картинах з’явилися більш позитивні та життєрадісні кольори: червоний, помаранчевий, жовтий. Він зображував пейзажі, жителів країни, боротьбу за незалежність країни.
Також Янко активно займався керамікою. Він створив керамічне панно для одного з університетів Ізраїлю, а також для лікарні у Хайфі. На цих панно зображені пафосні сюжети боротьби за незалежність.
Джерела: viabucuresti.ro, yivoencyclopedia.org , ansazura.com